Чому, входячи в кімнату, ми забуваємо, що хотіли зробити?

Забути, що ми хотіли зробити в кімнаті, ледве ввійшовши в неї, явище поширене і навіть має назву – "ефект дверного отвору".

Це траплялось з кожним з нас. Забігти в кімнату, щоби взяти ключі, але миттєво забути, що шукав, як тільки перетнув її поріг. Відкрити дверцята холодильника і зазирнути всередину, щоби раптом замислитись, навіщо ми його взагалі відкрили. Або перервати співрозмовника і виявити, що геть не можеш згадати, що саме так сильно хотів сказати лише хвилину тому. "Отже, що я хотів сказати?" – питаємо ми здивованих слухачів, які думають в цей момент: "А звідки нам знати?!" Цю особливість нашого мозку можна чудово проілюструвати історією про жінку, яка зустріла трьох будівельників під час обідньої перерви. "Що ви сьогодні робитимете?" – спитала вона. "Я кластиму одну чортову цеглину поверх іншої", – зітхнув перший будівельник. "Я будуватиму стіну", – коротко відповів другий. "А я будуватиму собор", – з гордістю відказав третій робітник.Для психолога всередині вас ця історія насамперед несе важливу мораль про те, що для успіху справи кожну дію треба розглядати як частину складного процесу. Третій будівельник напевно найбільш натхненний своєю щоденною роботою, втім ніхто не зможе побудувати собор без розуміння того, як правильно покласти одну цеглину на іншу, про що й казав перший будівельник.

Впродовж дня наша увага постійно перемикається між цими рівнями: від нашої загальної мети і амбіцій до планів і стратегій, а також до найнижчого рівня – конкретної дії. Коли справи йдуть уторованим шляхом у знайомих ситуаціях, ми думаємо про кінцеву мету, а окремі етапи, здається, відбуваються самі по собі."Ефект дверного отвору" виникає, коли наша увага переміщається між діями різних рівнів. Він також відображає залежність наших спогадів – навіть миттєвих – від середовища, в якому ми в певний момент знаходимось. Коли ми піднімаємось нагору за ключами і забуваємо, що хотіли взяти, щойно перетинаємо поріг спальні, в наших думках, напевно, перетинається багато різнорівневих планів.

Наш мозок організує наші цілі в складну ієрархію, але навіть така проста дія, як вхід в кімнату, може змусити нас забути всю послідовність планів